Що таке кіста яєчника: симптоми, причини розвитку захворювання та лікування
Кіста яєчника входить до числа найбільш поширених гінекологічних захворювань і являє собою невелике доброякісне новоутворення, заповнене рідиною.
Здебільшого кіста проходить самостійно без спеціального лікування, тому про її існування жінка може навіть не здогадуватися. У таких випадках говорять про функціональне, або тимчасове утворення. Найчастіше патологія зустрічається у жінок репродуктивного віку, але може спостерігатися й у період статевого дозрівання та на початку менопаузи.
Аномальні кісти, які виникають через серйозні гормональні збої в організмі, можуть зберігатися тривалий час — від трьох і більше місяців. Лікування призначається з урахуванням розмірів кісти. Якщо вона невелика і не заважає нормальному функціонуванню інших органів, достатньо медикаментозної терапії. Хірургічне видалення показане для 10–12-сантиметрової кісти.
У будь-якому випадку лікування може бути призначене лише після обстеження у гінеколога, яке є невід'ємною частиною профілактичного огляду жінки, та встановлення діагнозу.
Розглянемо докладніше види кіст, причини їх появи, симптоматику та сучасні методи лікування цього захворювання.
Класифікація кіст яєчника
Кістою називають як ретенційне утворення, що формується в тканинах яєчника з фолікулів, так і істинну пухлину. У більшості випадків пухлина доброякісна, але при наявності в кісті атипових клітин існує ймовірність її переродження в злоякісну.
Новоутворення можуть локалізуватися на правому або лівому яєчнику та відрізняються за структурою і вмістом.
- Фолікулярна кіста — найпоширеніший вид. Виникає внаслідок гормонального дисбалансу із дозрілих, але не лопнутих фолікулів, має гладкі стінки і при невеликому розмірі — близько 4 см в діаметрі — зникає самостійно. Якщо кіста досягає 6–10 сантиметрів у діаметрі, може проявлятися порушеннями менструального циклу, рясними виділеннями та болісними менструаціями, відчуттям тяжкості й розпирання в паху, посиленням болю внизу живота після статевого акту або різких рухів.
- Кіста жовтого тіла — основною причиною патології стає порушення кровообігу в придатках на тлі гормонального дисбалансу. Кіста в цьому випадку утворюється з жовтого тіла, яке не атрофувалося за відсутності вагітності. Як правило, розмір такої кісти не більше 8 см, усередині утворення — рідина червоного кольору. У більшості випадків симптоми слабо виражені: може відчуватися дискомфорт у животі, можливі затримки менструації. Така кіста зникає без спеціального лікування приблизно за два-три місяці.
- Текалютеїнова кіста — новоутворення, яке може з'явитися на початку вагітності через те, що жовте тіло виробляє недостатньо гормонів. Однією з частих причин розвитку кісти є медикаментозна гіперстимуляція овуляції. Проходить самостійно після переривання вагітності або пологів. Ускладнення, за яких показане хірургічне втручання, спостерігаються не більш ніж у 8% випадків.
- Ендометріоїдна кіста яєчника — це псевдокіста, яка формується з маточного ендометрію. Патологія є формою генітального ендометріозу. Провокуючими факторами стають, зокрема, порушення обмінних процесів, запалення репродуктивних органів, імунні та гормональні збої тощо. Часто ендометріоїдна кіста протікає без симптомів, періодично може проявлятися болісністю в області попереку, порушенням менструального циклу. Лікування обов'язкове.
- Параоваріальна кіста — пухлиноподібне утворення, яке виникає з яєчникового придатка (параоварія). Зазвичай виявляється у пацієнток 20–40 років, рідше — у пубертатному періоді. Невеликі новоутворення переважно протікають безсимптомно. При розмірі пухлини від 5 см можуть спостерігатися періодичні болі в животі та попереку, порушення менструального циклу, безпліддя. Больові відчуття посилюються зі збільшенням розмірів кісти і проявляються під час фізичної активності. Самостійно така кіста не зникає, тому потрібне її видалення.
- Дермоїдна — доброякісне новоутворення, яке виникає переважно під час пубертату або клімаксу. Кіста містить у собі зачатки внутрішньоутробних елементів і розвиваються з них структури, може вирости до 15 см. Патологія не призводить до менструальної дисфункції та гормональних змін.
До основних причин появи кісти яєчника відносять:
- гормональні збої в організмі;
- проблеми з обміном речовин;
- запальні процеси в яєчниках і маткових трубах;
- спадкова схильність;
- аборти та інші гінекологічні операції;
- прийом деяких препаратів і стимуляція овуляції.
Серед факторів ризику також зазначаються тривалі стреси, порушення менструального циклу, важкі розумові та фізичні навантаження, викидні.
Симптоми та можливі ускладнення
На перших етапах, коли у жінки тільки починає формуватися кіста яєчника, жодних симптомів зазвичай не спостерігається. Як уже згадувалося вище, деякі види утворень взагалі не проявляють себе та проходять самостійно.
Однак існує ряд ознак, що вказують на появу новоутворення, які не слід ігнорувати:
- тягнучий біль внизу живота, що відчувається і в області попереку, і в паху;
- затримки менструації, зміна характеру менструації, що виражається в іншій тривалості регул і їх інтенсивності;
- порушення або відсутність овуляції;
- болісне сечовипускання;
- здуття живота і тонус черевної стінки;
- різкий біль під час статевого акту.
Рідше симптоматика включає нудоту і блювання, гіпотонію, загальну слабкість. Це свідчить про необхідність невідкладної медичної допомоги.
Найбільш частим ускладненням кісти яєчника є її розрив. Він небезпечний тим, що провокує потрапляння рідини з розірваної кісти в черевну порожнину. Консервативне лікування в цьому випадку неможливе — потрібне хірургічне втручання.
Іншими наслідками розростання кістозної порожнини можуть бути:
- перекручування "ніжки" утворення, через що блокується кровопостачання;
- здавлювання навколишніх тканин і органів;
- некроз пухлинних тканин;
- безпліддя;
- малігнізація, тобто новоутворення перероджується в злоякісне.
Більшість симптомів ускладнень схожі з картиною "гострого живота".
Діагностика та лікування
Здебільшого кісту яєчника виявляють випадково під час стандартного гінекологічного огляду. Для підтвердження діагнозу пацієнтці призначають УЗД. За його допомогою можна встановити розміри та структуру утворення. У деяких випадках може знадобитися комп'ютерна або магнітно-резонансна томографія.
До лабораторних обстежень належать аналіз крові на онкомаркери, гістологічне дослідження. У сукупності все це дозволяє визначити конкретний тип кісти та розробити стратегію лікування.
При виявленні невеликої функціональної кісти необхідне лікарське спостереження протягом кількох місяців, оскільки такі новоутворення розсмоктуються самі за три менструальні цикли. Для контролю розмірів пухлини регулярно проводять УЗД.
В інших випадках знадобиться лікування. Це може бути:
- консервативна терапія — зазвичай до неї вдаються на ранніх стадіях, протизапальне та гормональне лікування спрямоване на зниження рівня естрогенів і створення умов для перешкоджання овуляції;
- хірургічне втручання — кісту видаляють хірургічним способом, якщо не допомагають медикаменти, якщо утворення виникло в період менопаузи, а також якщо є ускладнення.
Рішення про проведення операції приймається індивідуально, виходячи з клінічного випадку. Основним методом сьогодні є лапароскопія. Це малоінвазивне втручання, після якого рубці майже непомітні.
Залежно від типу утворення видаляється частина статевої залози або яєчник повністю з збереженням маткової труби. У деяких складних випадках може знадобитися видалення яєчника та маткової труби з боку кісти.
Реабілітаційний період після хірургічного видалення кісти передбачає фізичну активність — це дозволяє уникнути післяопераційних ускладнень. Важливо регулярно спостерігатися у гінеколога, а вагітність можна планувати через три-чотири місяці після проходження лікування.
